Підсумки - 2023/2024

Я думала, що вже не буду цього робити ніколи, але...
Не роблячи підсумків за 2023 рік, я свідомо викинула цілий рік зі свого життя. Я сідала їх писати, але розуміла, що й писати особливо немає чого. І, мабуть, тому сьогодні десь у підсвідомості я зустрічаю 2024-й рік і не розумію, чому всі кажуть про 2025-й.

Озираючись назад, цей рік особисто для мене був дуже трансформаційним. Багато чого було переосмислено. Тому і підсумки потрібні, щоб переступити через усе, що було, і йти до нового.

Але спочатку зроблю те, що все ж варто було зробити ще рік тому, — підсумки 2023:

Січень
Перші дні нового року провела в Івано-Франківську з метою пересидіти обстріли та побачити подружку.

Лютий — Березень
Прожила два неймовірно гарних місяці в Яремчі. Саме в Івано-Франківську я познайомилася з дівчиною, з якою після ми й вирішили поїхати у "тихе місце".

Квітень — Травень — трошки Червня
Фото, які нагадують про цей період, немає, але пам'ятаю походи в укриття майже щоночі.

Липень
Почалися перші виїзди на заходи по роботі.

Серпень
Відсвяткувала свої 30, як колись і планувала.

Вересень
Трошки заходів по роботі. 

Пройшла гугл курси та сертифікацію з Google Ads та 4 Аналітики.

Жовтень
Знову поїхала до подружки в Івано-Франківськ, але вже просто, щоб побачитися і провести час разом.

Листопад
Купила абонемент у спортивний клуб.

Грудень
Знову виїхала на новорічний захід, але вже у Львів. Це просто приємні спогади.

2024 рік: 

Січень
Почала ходити на йогу та пілатес, продовжувала заняття аквааеробікою та плаванням.

Лютий
Купила нове пальто та святкували день народження подруги. Варто зауважити, що я майже не виходжу з дому, оскільки працюю віддалено, і такі події — це дійсно події для мене :)

Березень
Виходили з подружкою в бар.

Квітень
Не пам'ятаю :(

Травень
Напекла пасхальних кексів, уперше пробувала глазурувати. Не стала ризикувати з глазур'ю та робити самостійно, тому результатом задоволена :) До речі, цей лайфхак із фарбуванням вином мені особисто не дуже зайшов. Прикольно, але не вийшло так, як у TikTok.

Виїздила працювати на івент у Львівській області. І це справжня магія, оскільки за тиждень до цього я побачила в TikTok відео про цей комплекс і подумала, що було б круто колись туди потрапити. І от, я вже там працюю. А зустріч світанку з командою — то окрема ван лав тема. Мабуть, з цього й почалося?)

Червень
Готувала виїзд видавництва на Fan Con. Ми були досить масштабні, і це мене дуже радує.

Липень
Взяла собі за правило виходити на Тельбін майже щодня, бо літні дні неймовірно швидко спливають. Дуже хотілося насолодитися кожним із них, наскільки це можливо.

Розпочала свої походи до ендокринолога, мені ж уже за 30, тому розповіді про лікарів набувають актуальності.
Забігаючи наперед — два місяці шукали, знайшли хронічний стрес. Загалом найважчим виявилося здати всі аналізи. Оскільки через те, що дуже часто ходжу в укриття, досипаю цей час уранці. Але аналізи потрібно здавати до 10 ранку, а поспавши 4 години, вони теж нічого хорошого не покажуть. Близько двох місяців збирала результати. Лікар у рамках лікування прописала — спати, але з цим пунктом лікування я все ще погано справляюся.


Серпень
День народження, який я святкувала двічі, і все було майже ідеально.

Захід сонця в барі на даху та смачні коктейлі, а наступного разу — затишний вечір зі свічками й тортом. Програму максимум зі святкувань виконано.

Вересень
Подарунок на день народження — поїздка на море.
Я закохалася в Несебр, бо це дуже гарне місто, а ще там дуже смачне вино у місцевій винарні.

Мені не вистачило семи днів настільки, що я переплутала дні від'їзду й записалася на морську прогулянку на день, коли у мене від'їжджає автобус. Довелося все скасовувати. Прогулянку, звичайно, а не автобус додому.

Але найцікавіше — те, що відбувалося до відпустки. Мене запросили працювати на івент у Хмельницькому на декілька днів. Це три дні цікавої роботи та алкогольних ночей. Що говорити, якщо на автобус до Болгарії я сідала, поспавши пару годин і з великим похміллям.

Жовтень
Так само, як і квітень, але, вірогідно, все ж подружці вдалося мене кудись витягнути. Але це не точно, можливо, це сталося вже у листопаді.

Листопад
Параноя через обстріли, в найпіковіший момент якої мене вицепили попрацювати на івент.

Це мій перший досвід роботи на заході, де присутня українська ТОП-зірка. Цей захід мені запам'ятався фарфоровими чашками та афтепаті, яку я проспала :)

Грудень
На початку місяця їздила на декілька днів до Львова до бабусі. Так виходить, що у Львові я була багато разів, але якось усе повз. Можливо, колись я все ж зможу погуляти по місту.

Після повернення я зрозуміла, що морально не готова святкувати свята у Києві, і загалом у Львові дуже сподобалося спати, коли ти хочеш.

Тому вже другий тиждень я в Берліні. Станом на цей час я виконала майже всю туристичну програму й уже потроху збираюся додому.

Головні висновки, які я зробила на фінішній прямій до нового року, це: треба спати, продовжувати пити заспокійливі, виходити з дому, бути відвертою з собою та жити. Бо найнеймовірніші речі ніколи не сплануєш.

Дякую за кожен день та кожному, хто був зі мною цього року.

Зазвичай свої звіти я закінчую очікуваннями від нового року, тож від 2025 року я очікую, що все ж зможу повернутися до активного життя, яке насправді поставила на паузу ще років п'ять тому.

Підсумки - 2022

До останнього не планувала писати, але підбиваючи підсумки по роботі, зрозуміла, а чому б і так

Січень. 

В останні дні грудня я ну дуууже хотіла створити пряниковий будиночок на новий рік. Майже ніде на той час їх вже не було (ялинки були, а будинків не було), але мені пощастило. Хто б знав, що то виявиться настільки символічним.  

4 січня в чергове, вийшовши на балкон та подивившись на Батьківщину мати, я усвідомила, що маю змінити роботу. Почались довгі пошуки. 

Лютий. 

Багато працювала, шукала роботу, планувала купити пальто з вишивкою. В якийсь момент в моєму оточені почали казати про війну та щось президент про шашлики казав... але в мене дві виставки, плановий огляд у лікаря і пошук нової роботи. Якось хоч трошки думати про то, що взагалі чисто в теорії з вірогідністю в 1% це станеться я почала десь за два - три тижні. 

На фото вище вид з території де знаходився офіс (в якому я працювала). В той день я балакала по телефону з подружкою. Вона мені щось казала про війну, а я її розказала свій сон. Вона мені казала - "не розказуй до обіду, а то збудеться", а я казала - " та ладно тобі, то таке фантастичне". 

Власне сон: щось починає вибухати під домом. один за одним, ніби ланцюжком. Я хапаю кішку виходжу на вулицю. Всюди лунає тривога. Відчуття в мене було як при трагедії в Чорнобилі (чомусь такі асоціації). Питаю у людей "Що робити? Шо коїться?" а вони не знають. 

Так от, сни до обіду я більше не розповідаю. 

Ввечері 23го я записалась здати тест на корону 24 лютого. 

24го о 5й ранку я подумала, що як завжди, салюти пускають, але з вікна салюти не побачила. В новинах тиша, ніхто нічого не пише, а воно десь бахкає чогось. О 7й ранку я схопила кицю і побігла до подруги. 

Березень. 

Поїхала в Польщу. На вокзалі підібрали добрі поляки. Вперше у своєму житті відстояла 6 годину чергу (до речі безрезультатно). Тіки завдяки об'єднаним зусиллям дівчат з інших міст зайняти чергу з вечора - в ранці я змогла отримати песель. 

Квітень. 

Влаштувалась працювати в мак. Хотіла ж змінити роботу ;) 

Пройшла сертифікацію по фріткам (картопля), баверичу (напої та морозиво), ранеру (збір замовлень) та презентеру (видача) - тепер є шо додати в резюме маркетолога :D

З плюсів:  коли на тебе волають матами по польську - ти нічого не розумієш, тож не так прикро. Але потім я почала трохи розуміти. 

Якщо, раптом, ви не знали, то колу не розливають з пляшок, йде окремо сироп та вода. Одного разу в мене закінчилась фанта (колір став не таким насиченим). Я не дуже знаю наскільки має  бути фанта помаранчовою, тому не змогла вчасно попередити, що треба її змінити. Самі сиропи знаходяться окремо, тому ти не можеш подивитись залишок під час роботи. Після того це був один з моїх найбільших страхів - закінчиться сироп в напоях, а я не побачу. 

А ще одного разу, людина яка була на фрітках не просигналила вчасно, що закінчилась картопля, через що в нас назбиралось понад 20 замовлень які ми не могли видати та затримка мінімум 10 хвилин. У словах це виглядає ніяк, але коли в тебе на видачі купа бургерів, голодні люди, а ти нічого не можеш віддати - то страшно:) До речі, картки за очікування не видають і українці дуже дивувались цьому. 

Травень. 

Зробила киці польський паспорт. Вона все ще прописана десь під Варшавою, хоча сама Запоріжанка. 

До речі, з маку теж звільнилась, бо вирішила повертатись в Україну. Мені зробили пропозицію по роботі від якої я не змогла відмовитись, бо це була робота не в Маку. 

Червень. 

Я приїздила зі звичайним рюкзаком і маленькою сумочкою. А поїхала... з туристичним рюкзаком і валізою. 

Липень

Лікар сказав, що в мене вродє як нарешті ремісія і знизив дозу препаратів. В наступному році дізнаюсь чи вийшло призупинити хворобу.

Серпень

Все ж в мене з'явилось те пальто з лелеками, яке я планувала купити до війни. Це маленьке диво, бо вже в лютому їх залишалось не так багато. 

Ще здійснилась моя маленька робоча мрія - ми запустили проєкт з УЗ. А оскільки це мій особистий блог, а не робочий, то я можу похвалитись і сказати що я вже два роки мріяла втілити цю ідею в реальність - і ось :) Кожна гра яку ви зараз можете зустріти - забрендована особисто моїми руками :D 

Вересень 

Вийшла гра ЗСУ, готували стенд для виставки у Німеччині. Найскладніше було -  придумати як зробити брендинг без оракалу, але гарно. Тримачі з епіцентру все порішали. 

Жовтень

Почала активно шукати нову квартиру, бо як би 9/9 не дуже вселяє відчуття безпеки. Взагалі квартиру я почала пасивно шукати ще з липня. Мені дуже сподобалась одна квартира, але я не наважилась навіть подивитись, потім все літо жалкувала, що провтикала. Так от - тепер я живу саме в ній - ще одна магія. 

Листопад

Нічого цікавого. Займалась переїздом. Вперше в житті мила квартиру з ліхтариком, 3 дні відмивала скотч з вікон. Найкумедніше це: очікувати світло, бігти за пилосмоком до подруги, швидко все пропилососити (бо на той момент були великі перебої) та встигнути доробити те, що залишилось хоч трохи при світлі (бо вже як би вечір). На диво я встигла ідеально до відключення. 

Грудень

Місяць який зробив весь рік.

Давали інтерв'ю на одному телеканалі та на радіо Армія. ФМ, про нас загадували в ефірі Хіт ФМ. Як сказала СММниця: "Ох уж це медійне життя, коли нові зйомки?" 

В перервах між "зірковим життям" завдяки минулій роботі ще встигла згонять в Буковель де працювала з відомими коміками, подивилась на зимові гори та купила сукню за 2 тис. грн. в горах в готелі (бо не знала, що треба було бути в усьому чорному) :D. 

А завершили ці "гастролі" прямий ефір на 1+1. Десь близько 8ї вечора мені зателефонував директор, сказав шо плюси хочуть зняти про нашу ігротеку на вокзалі. За вечір знайшла майстра який зможе гарно розказати, порєшала орг моменти, в ранці поїхала на вокзал. Зрозуміла як добре, шо вже два роки не знаю "шо таке метро у час пік". Тіки підходжу до вокзалу, шукаю директора і тут вмикають тривогу. Читаю в чатах - ракетна загроза. Побігла в метро, там перечитала уважніше, зрозуміла, шо ракети не летять, пішла всіх збирати до купи. До прямого ефіру залишалось 30 хвилин. Під час тривоги всіх виганяють з вокзалу, тому зйомки були під загрозою. На щастя відбій дали швидко. Ми побігли все готувати. Геймайстер виносить ігри з комороки, директор стелить скатертини, СММник розкладає деталі ігор, я бігаю по залу очікування з пулєвєрізатором пшикаю скатертини, щоб вони розгладились. Тут приходить репортер. Для трансляції треба увімкнути освітлення, а людина шо має вмикати десь йде. Ефір відтягують як можуть. За дві хвилини до ефіра, СММниця знаходить компанію молоді, (яка судячи з усього тіки з потягу, голодна, снідає маком), каже їм - йдемо грати. Вони на диво погоджуються, всі розсаджуються. Вже немає часу чекати людину яка вмикає світло, починаються зйомки. Камера, мотор. І тут нарешті вмикають світло на вокзалі. 

Щороку я пишу свої очікування від майбутнього року. Торік я писала, що нічого не очікую, тільки можливо жити в моменті. В моменті не вийшло, але коли нічого не очікуєш, то і не так сумно. 

Корочє, всіх з прийдешнім новим роком. 

 

Итог-2021

В общем дело было так

Январь

Почти месяц делала откосы на окне. Сделала. Прошел почти год и почти не потрескались. 

Февраль

Много работала. 

Март

Заболела, предположительно короной, но это не точно. Поскольку осложнений не было - решила не делать ПЦР и не идти к врачу.  И это самая большая ошибка года. Всегда делайте пцр. Потому что для большинства врачей - если нет теста, значит не болел. 

Апрель

Просто оставлю фотографию самого яркого момента этого года.  Утренний кофе на Тельбине. К сожалению, повторов больше не было.

Май

Когда предположительно ковид предположительно закончился поехали с Олей в Ужгород. После месяца сидения дома немного волнительно выйти за пределы квартиры, а особенно поехать в другой город и особено на фоне проблем с памятью и ориентацией в пространстве. 

Но сакуры красивые, да. 

Июнь

Предположительно постковид в виде одышки и проблем с памятью решила полечить морским воздухом и солнцем. 

Не помогло. Но зато Катенька настоятельно меня отправляла к врачам, что собственно я и сделала сразу по возвращению. 

Июль

Завела карточку в институте рака, сдала анализов больше чем за всю свою жизнь. Узнала что такое биопсия и что КТ при включенном кондиционере напоминает морское побережье, а МРТ - настолько музыкальный, что можно записывать с ним хиты. Всему виной оказалось воспалнение лимфоузлов. 

Август

После того как онкологи развели руками - начали проверять инфекции. 

В свой день рождения торжественно получила отрицательные результаты ВИЧ и сдала туберкулёз. 

Из хорошего в этом месяце - коробка шаров и ночная днепровская набережная. 

А ещё сходила к чудо - мастеру Алексу, за стрижкой. Но эта приписка только ради фотографии, которая мне стала напоминанием всего что тогда происходило. Потому что на вопрос - "на сколько сильно отрезаем?" я ответила не "совсем чуть-чуть", а "как хочешь", потому что просто не знала что будет потом.  

Сентябрь

Пока онкологи думали что со мной делать, инфекционисты отправили к пульманологам. Завела карточку и в институте пульманологии. 

Параллельно с этим ездила в командировку в Одессу, которая прошла под лозунгом: тараканы и поиски коробки. После этого туда пока не очень хочется) 

Октябрь

К счастью другие анализы подтвердили другой диагноз. Я распрощалась с онкологам и пошла лечиться. 

К слову если сравнивать эти два института, то в онкологии (по крайней мере где я была) очень крутые врачи, они помогли сэкономить достаточно много денег на анализах и постоянно мониторили как я и что я, и к большому счастью не назначили лечения без подтверждения диагноза.

В случае же с пульманологам - взятки прямым текстом. 

Параллельно с этим у Васи на хвосте выскочила шишка, что может свидетельствовать о раке. 

Сделали биопсию, анализы, у меня все тригернуло, оказалась киста. Сделали операцию, Вася бегает в свои 12 лет и радуется жизни) 

Ноябрь

Локдаун, а у меня запрет на вакцинацию. Я бы хотела бы вам рассказать страшную историю по поиску семейника через хелси ми и о том какие врачи мудаки, но нет. У меня прошло все гладко, выцепила последнего врача и даже не по месту проживания, сделала мне справку, хеппи энд. Хотя по сути это был месяц ожиданий и переживаний:"вдруг уже не берет", "вдруг не даст справку", и т.д.

Из радостного купила пуховик и свитер, которые меня просто рэрадуют. А, ну и конечно "лисица" на сумку, тоже очень радует. 

Ну и к слову, чем ещё запомнился этот месяц - засветилась в утренем эфире телеканала Украина https://kanalukraina.tv/ru/episode/yak-obrati-nastolna-igru-i-skilki-shcho-koshtuye

Декабрь

Много работала и даже все передела.

Пытаюсь искусственно создать настроение кидаясь на праздничную мишуру, пряничные домики и прочее. 

В общем-то даже выкидывать из отчёта ничего не пришлось. Осознала что этот год получился антисоциальный и в моем окружении осталось супер мало людей. Но эти супер мало людей супер поддерживали, за что я им супер благодарна. 

В тоже время благодаря этому всему я смогла остановится. Теперь я знаю когда "нет сил", что "всего не переделаешь" и что немаловажно если я чего-то не могу, то я правда не могу и это нормально.

Самое сложное в этом году было "проблема с головой". Если обычно я делаю паралельно кучу дел (пишу, воспринимаю информацию, а на фоне играет музыка), то во время болезни я больше не могла так делать. Я не могла сфокусироваться на вещах, не могла сориентироваться на местности.

Но наверное самый крутой момент был когда после первых приемов лекарств я перестала чувствовать постоянную усталость. 

Что я жду от следующего года? Да ничего не жду. Наверное научится жить в моменте, теперь можно. 

Итоги - 2020

вы думаете, что я помню что в моей жизни происходила на протяжении года? нет конечно. обо всем помнит гугл фото. и если бы мне не понадобилось найти архивную фотографию, я бы опять писала этот отчет в последний момент. 

но, что я точно вспоминаю весь год, так это как звонила подруге в первые минуты 2020го со словами: "знаешь, я чувствую - этот год будет самый классный"

январь. 

можно сказать, что год начался под девизом "учиться чем-то новому". вот я и начала учиться, например впервые в жизни приготовила шоты. (или их наливают?)

у меня появился любимый зоомагазин и оказывается я их клиент уже почти год. это не проплаченная реклама, это отзыв счастливого клиента о котором мечтают многие) низкие цены, бесплатная и быстрая доставка, удобные условия заказа и маленькие подарочки при каждом заказе - и все попытки зоомастера заманить сидками ничто по сравнению с работой pethouse. узнала я о нем по рекомендациям бывшей коллеги, к которой как раз я ездила учиться делать шоты. если бы вы только знали, какая это проблема, когда под домом кроме эко маркета ничего нет, а ближайшему зоомагазину, нужно прокладывать маршруты) 

а теперь немного о работе, хотя, думаю, что в этом году о ней будет очень много ;) 

за недолгие пару месяцев нового года я успела провести несколько игротек и даже стартануть с международным проектом, который поддержали 4 самых топовых ТРЦ в Киеве и несколько клубов по Украине, но карантин решил, конечно по другому. 

февраль

могу похвастаться только маленькими победами на работе, овертаймами и каким-то адским вирусом, который свалил весь кабинет. конечно, есть предположение, что это было оно, но кто теперь узнает :) 

март

у меня какой-то не отчет, а реклама брендов получается. (аууу, где мой бартер?) пожалуй, время разбавить анти-рекламой. 

пошла я как-то в ТРЦ за ботинками на весну и купила в KEDDO ботинки своей мечты. счастью - не было предела. 

в этих ботинках я проходила 1,5 дня, после чего оторвалась заклепка, которая держала шнуровку. пошла возвращать. 

приношу девочкам, говорю - так мол и так, отпало, давайте менять. 

а мне говорят: по ЗУ мы не возвращаем, так как они ношеные и это фурнитура, а на нее гарантия не распространяется.  

я ж такая: ну как бы продавать некачественную обувь это норм? и как бы даже не 2 недели прошло. 

слово за слово, позвонили девочки директору,

директор говорит: вам сейчас девочки дадут вырезку из закона, документ на основании которого мы не можем вам поменять, вы конечно можете прийти завтра и я посмотрю, но 90% мы не сможем обменять. 

на вопрос: "где находится ваш центральный офис?" мне сказали, что не обязаны разглашать информацию. другая же продавец (по сообразительнее) сказала, что просто не знает на кого она работает :D

а документ, на основании, которого они отказывались возаращать товар, оказался просто бумажкой из типографии. 

а более того, пока происходили эти все телефонные разговоры, я увидела, что продавцы в магазине в подсобке пьют. и вишенкой на торте был график работы директора (только он имеет право оформлять возвраты) с 12 до 16 по будням, что как бы почти всем не совсем удобно. 

в общем раз девочки не знают где они работают и имеют ли право они возвращать товар - пошла выяснять я. за 30 минут поисках в гугле узнала, что сетка родом из России, а сама обувь везется из Англии. 

первое мое письмо со всеми деталями полетело в Россию, с указанием о том, что завтра я пойду в защиту прав потребителей. второе же полетело в Англию. На русском сайте было указано, что запросы обрабатываются на протяжении 3 дней, мне же перезвонили через 4 часа.

взволнованная руководительница уверяла меня, что все получили выговор, и то что происходило - просто не допустимо, но при этом очень попросила обувь больше у них не покупать. 

по итогу директор встречала меня с распростёртыми объятьями и даже предлагала посмотреть, что -то другое на замену. 

забегая на перед у продавщицы другого магазина я узнала, что директора весной уволили. интересно - с чего это вдруг ?;) 

еще из интересного: впервые в своей жизни вывозила компанию на выставку. в моем списке опробованных форматов мероприятий теперь +1. с каждым годом их все меньше)) 

апрель

самый нервный месяц, но думаю что так было у всех :) сидела дома, иногда выбиралась к подружкам, занималась лечением кошки. кстати, если смотреть мои расходы за год, то кошка оказываеся на втором месте после аренды квартиры. как оказалось кошки почти как люди и болезни у них похожие и рентгены им тоже делают и кровь из лапки берут.

май

жить в 30 минутах ходьбы от майдана это конечно, хорошо, но когда в условиях самоизоляции тебе туда не с кем пойти - ну такое. 

зато я несколько раз ездила к Алене и она на мне отрабатывала макияжи и пожалуй, если бы не она, то в этом году у меня бы не было бы красивых фото.

июнь

на фоне карантина начала ходить на работу пешком. и это очень круто, когда твой путь на работу лежит через столичные достопримечательности. именно в это  время я осознала, что ежедневные встречи с бомжами на вокзале (работаю на вокзальной) вводили меня в депрессию. 

июль

на фоне карантина мы начали чаще собираться на настольные игры. и дело не в моей работе вовсе, просто наверное уже пора

август

мой самый любимый месяц в году. так как именно в августе, по понятным причинам, все дарять подарки и рассказывают как рады, что я есть в их жизни ^^ а я очень радуюсь от этого

так вот за одну неделю, я успела съездить в Запорожье там посетить конный театр, вернуться в Киев, отметить ДР в ресторане с Романом и организовать пати на центральном пляже в Киеве. 

честно, я очень устала за эту неделю и даже не уверенна, что успевала нормально спать. 

кстати, наконец-то я смогла организовать свою давню мечту: вечеринку на пляже с кальяном и караоке. но вот только я так заморочилась с этими всеми подготовками и празднованиями, что совсем не заметила как он пролетел. к счастью не у одной меня так ;) 

сентябрь

вывозила еще одну выставку. 

даже умудрилась на концерт группы "Пятница" попасть, на красивой терассе и замечательным видом на Киев. 

а еще Алена выводила на фото - прогулку порадовав не только фотографиями, но и прической с макияжем) 

октябрь 

вывозила магазин игротеку на фестиваль на Платформе. поняла, что слишком стара для двухдневных 12ти часовых мероприятий. заодно вспомнила, почему больше никогда не пойду в ивенты. 

а еще нам с друзьями надоело унывать по домам и мы сняли комнату в караоке. 

ноябрь

все 3 года я снимала комнату, маленькую, на первом этаже. комната так себе, но можно было жить с кошкой и самое главное - это был центр Киева. я никогда не забуду как переехав в Киев и говорила, что буду жить на Печерске, а все только загадочно улыбались. так все в итоге и случилось.

но бонусом к "центру Киева" шел сосед, который был на год старше моей мамы, не умел пользоваться мылом и после него я вечно натыкалась на жирные краны и ручку холодильника. так как моющее для посуды он тоже не признавал. и этот отказ от гигиенических процедур так же отражался на запахах в квартире. 

если очень кратко, то моему терпению пришел конец и после очередных не безосновательных претензий я просто психанула и не смотря ни на что переехала. 

квартиру нашла очень быстро и теперь каждый вечер наслаждаюсь видами на Лавру и Родину Мать. 

декабрь

два раза перекладывала герметик в душе, две недели задавалась вопросом откуда дуют сквозняки, заклеела все возможные окна, узнала все тонкости замены смесителей и еще немного о том, как делать откосы на окнах. частично можно сказать, что это первая неделя, как я наконец-то обустроилась, но пока я не зашпаклюю окно - вероятно не успокоюсь. сегодня вместо того, чтобы лихорадочно выбирать подарки или планировать закупку алкоголя, я продумываю планы заезда в эпицентр и покупки тепловых панелей. 

а еще впервые за время моей жизни в Киеве у меня есть ёлка и это очень радует)

пожалуй, "как новый год встретишь - так его и проведешь" это именно мой случай ;) 

этот год научил меня очень многому как в рабочих моментах, так и в личном плане. 

например, теперь я умею варить бограч (не путать с баношем) и знаю сколько блогеры берут за рекламу ;) 

а в целом то год был классный, ведь независимо от обстоятельств мы сами творим свою судьбу :)

каждый год я желаю себе что-то на следующий год. 

в прошлом году я желала себе никуда не бежать, а просто уверенна идти. 

отчасти так и вышло, я просто иду в очень ускоренном темпе. 

но, вот пожалуй, от следующего года наверное я жду глобальных жизненных перемен. 

и вам того желаю ;) 

с новым годом